Колапс трахеї у собак (або трахеомаляція) – це розм’якшення хрящів трахеї, що призводить до сплощення трахеї та звуженням просвіту трахеї, що своєю чергою спричиняє порушення дихання, гіпоксію, запалення легень. Зрештою, тварини з колапсом трахеї без лікування гинуть від тяжкої бронхопневмонії. Лікування колапсу трахеї у собак – оперативне.
Колапс трахеї доволі розповсюджена патологія у дрібних собак – частіше за все з цією патологією у госпіталь потрапляють йоркширські тер’єри.
Колапс трахеї у собак може бути як вроджений, так і набутий. У випадку вродженої патології слід зауважити, що вона може яскраво проявитися у ранньому віці, а може протікати майже безсимптомно. Найчастіше колапс проявляется у пізньому віці – після семи років.
Симптоми колапсу трахеї у собак
Періодичний кашель, сипле, затруднене дихання можуть свідчити про трахеомаляцію. Спровокувати більш яскраві симптоми може хвороба (наприклад, трахеобронхіт), ожиріння. Кашель зазвичай посилюється під час активностей, коли собака знаходится у стані збудження або після прогулянки з натягнутим повідцем.
Напади задухи, хрипи, синюшність слизовіх оболонок – ця симптоматика свідчить вже про третій або навіть четвертий ступень колапсу трахеї. Всього їх чотири:
Діагностика колапсу трахеї у собак
Діагностують трахеомаляцію за допомогою рентгендослідження, інколи для підтвердження діагнозу проводять бронхоскопію.
Лікування колапсу трахеї у собак
Як ми писали вище, лікування колапсу трахеї – виключно оперативне. Щоправда, при першому ступені можна спробувати неспецифічні методи лікування: боротьба з ожирінням, використання шлейки замість нашийника, лікування вторинного запалення дихальних шляхів.
При другому ступеню й вище – проводиться хірургічне лікування патології.
Існує кілька методик хірургічного лікування трахеомаляції. Звичайні методи хірургічного втручання при такій патології мають на увазі розтин м’яких тканин, що оточують трахею, мобілізацію трахеї на шиї, у грудній порожнині, якщо процес поширюється на грудний відділ трахеї, і створення спеціального пластикового каркасу навколо неї. Пластиковий каркас підшивається до трахеї – таким чином створюють постійну за розміром трубку, що дає тварині можливість нормально дихати. Але цей пластиковий каркас не завжди приживається. У деяких тварин він відривається, приводячи до досить тяжких ускладнень.
Інший метод, що вже багато років успішно використовують ветеринарні хірурги Фауна-сервіс – ендоскопічне стентування трахеї.
У цьому випадку спочатку визначається довжина трахеї та ступінь поразки – це потрібно для визначення розміру стенту. Потім у трахею вводиться спеціальний стент – дротяний каркас з так званого «розумного металу», який має вигляд тоненької трубочки, але під дією температури тіла цей метал набуває певної форми і розширюється в трахеї. Таким чином, він не дає деформуватися стінкам трахеї та забезпечує нормально дихання. Стент виготовлений з нітінолу, гнучкий, пружний і має фізичні властивості, подібні до трахеального хряща.
На жаль, і у випадку ендоскопічного стентування трахеї, можуть виникати ускладнення: випадання стенду (пов’язане з неправильним вибором розміру стенту), перегин стенту у просвіті трахеї, ларинготрахеїт, гнійно-некротичний трахеїт. Серед причин виникнення ускладнень не останнє місце займає індивідуальна реакція організму на присутність чужорідного тіла у трахеї. Правильне виконання процедури, ретельне дотримання рекомендацій лікаря у післяопераційний період суттєво знижують ризики виникнення ускладнень.
Прогнозований час утримання тварини у стаціонарі після ендоскопічного стентування трахеї – від одного дня.