Відкрите видалення каменів із сечового міхура у тварин називається цистолітотомія. Це оперативне втручання проводиться у тому випадку, коли провести видалення каменів ендоскопічним або ендоскопічно асистованим методом неможливе.
Сечокам’яна хвороба у собак і котів або уролітіаз – це хронічне захворювання сечовидільної системи тварин, при якому у нирках та сечовивідних шляхах утворюються конкременти.
Причини утворення каменів у сечовивідних шляхах у тварин
Камені у нирках та сечовивідних шляхах у собак і котів утворюються через порушення метаболізму або інфекції нирок та сечових шляхів. Ще одна причина розвитку сечокам’яної хвороби – недостатньо вільне сечовипускання (сечовий стаз)
Високий ризик розвитку уролітіазу існує у деяких груп тварин:
- генетично схильні до захворювання тварини;
- кастровані тварини;
- тварини, які мають надмірну вагу;
- тварини, які мешкають в ендемічних зонах (погана вода).
Симптоми сечокам’яної хвороби у домашніх тварин:
Існує чотири ступені уролітіазу у собак і котів. Початкові стадії часто проходять непоміченими для власників, через те, що зміни у поведінці тварини доволі незначні.
- Перший ступінь сечокам’яної хвороби визначається появою у сечі кристалів солей та атиповою рН сечі. Ниркові коліка та цистит можуть бути присутні у випадку, коли камені знаходяться у нирках.
- Кров у сечі, сечовипускання у неналежних місцях, підвищення частоти і подовження часу сечовипускання – це другий ступінь уролітіазу у тварин.
- Третій ступінь хвороби – про розлад сечовипускання, кров у сечі, збільшення сечового міхура і безуспішні спроби помочитися. Стан тварини може бути пригніченим, апатичним.
- Загрожуючі життю симптоми – це вже четвертий ступінь сечокам’яної хвороби у тварин. Що це за симптоми? Відсутність сечовипускання, зневоднення, збільшення кислотності у крові, судоми, блювання, розрив сечового міхура.
Якщо камені знаходяться у верхніх відділах сечовивідних шляхів ( нирки та сечоводи), то за умови відсутності обструкції сечоводу сиптоматика довгий час може не проявляться.
Діагностика сечокам’яної хвороби у собак та котів
В залежності від конкретного клінічного випадка, методи діагностики можуть варіюватися, проте, є кілька основних пунктів діагностики сечокам’яної хвороби у тварин:
- Клінічні, біохімічні аналізи та їх трактування;
- Рентгенологічні дослідження: оглядова та екскреторна урографія та подвійне контрастування;
- Ультразвукове сканування;
- Цистоскопія;
- Бактеріологічні дослідження.
Лікування сечокам’яної хвороби у собак і котів
Лікування уролітіазу у домашніх тварин може бути як консервативним, так і оперативним. Загальні принципи консервативного лікування та профілактики уролітіазу:
- Антибактеріальне лікування сечовивідних шляхів
- Збільшення споживання води, постійний доступ до свіжої питної води
- Зменшення надходження мінеральних речовин із кормом
- Специфічне лікування (залежно від виду каміння)
- Дієтотерапія.
Хірургічна методика обирається хірургом залежно від розміру каменів, їх кількості та локалізації. Це може бути цистолітотомія (ендоскопічна, ендоскопічно асистована, звичайна), уретротомія, перинеальна пластика уретри (тільки у котів).
Відкрита цистолітотомія у тварин – оперативне втручання, при якому розсікається стінка сечового міхура, витягується камінь чи каміння і сечовий міхур зашивається. Операція виконується за умови звуження просвіту уретри або, якщо камені сечового міхура мають великі розміри.
Прогнозований час знаходження тварини у стаціонарному відділенні ветеринарного госпіталя після видалення каменів із сечового міхура методом цистолітотомії – близько п’яти днів.