Спайк – молодий, активний та неймовірний гарний далматинець, який зіткнувся з неприємним. Все почалося з циститу та гострої затримки сечі.
Власники Спайка відвезли його до найближчої ветеринарної клініки, де лікарі виявили камінь у сечівнику.
Далматинці, до речі, порода, яка схильна до сечокам’яної хвороби. Камені, які зазвичай утворюються у собак – урати.
Але повернемося до Спайка. Наші колеги спробували провести катетер, очевидно, трохи зрушили камінь, бо сечовипускання, хоч слабке, але з’явилося. Проте, більшого зробити не змогли.
У наступній клініці, куди привезли собаку, підтвердили діагноз та провели бакпосів, а за його результатами, запропонували приспати собаку, оскільки, як вони вважали, висіяні мікроорганізми (які до того ж не мали чутливості до антибіотиків) вкрай небезпечні для людини.
Власниця відмовилася. І наступні лікарі, які оглядали Спайка, були ветеринарні лікарі Фауна-сервіс.
Під час проведення УЗД у сечовому міхурі виявили множинні дрібні конкременти, а на рентгензнімках (контрастна уретрографія) знайшли і камінчик в уретрі, який вклинився у кістку статевого члена. Пес потребував операції, та власниця дуже боялася, що хірургам доведеться розсікти сечівник, оскільки камінь міг сильно вклинитися в кісточку члена, проте, забігаючи наперед, – обійшлося.
Під час операції із сечового міхура видалили всі дрібні уроліти, які внаслідок хронічного циститу були обліплені фібрином. Далі, провели катетер в уретру і під тиском вивели камінь у сечовий міхур, звідки його витягли відкритим методом.
Крім того, під час операції у собаки виявлено урахус – це структура, яка в ембріональному періоді тварини з’єднує сечівник з пуповиною. У нормі ця протока через пару днів після народження вже закривається. Але у Спайка він нікуди не подівся, мав досить великий діаметр (близько 5 мм) і в його просвіті були дрібні конкременти. Урахус лікарі видалили, оскільки він може призвести до запалення пупка.
Далі лікарі провели повторний бакпосів, де визначили ту саму патологічну мікрофлору, проте цього разу визначили і її чутливість до антибіотиків.
Півтора тижні Спайк перебував у госпіталі на стаціонарному лікуванні і зараз пес уже вдома. Після повторного проведення бакпосіву (вже після лікування) ми з радістю з’ясували, що антибіотики спрацювали і запальний процес практично зійшов на “ні”.