Перських котів зараз рідко де зустрінеш. Але іноді планети стають так, що заходиш у кабінет, а там вони. Одразу два. Красиві, норовисті та з однією проблемою на двох – закриття носових ходів через сильне звуження ніздрів. Олівія та Джонік.
Ринопластика у котів та собак — це хірургічна операція з корекції форми або функції носа. У ветеринарній практиці вона проводиться за медичними показаннями, щоб забезпечити тварині можливість нормально дихати. Найчастіше ця процедура є частиною лікування брахіцефалічного синдрому.
Коли ми говоримо “закриття носових ходів”, то не особливо перебільшуємо – замість симпатичних дірочок у новосому дзеркалі були дві вузькі щілини. Коти багато років не могли задовольнити найпростішу та одночасно, найнеобхіднішу потребу організму – вільно дихати.
Власниця Олівії та Джоніка кілька років намагалась розв’язати проблему – з котами вона побувала у багатьох клініках, пройшли кілька циклів терапевтичного лікування, проте все марно. Коти не могли нормально дихати, сопіли, мали вкрай низьку активність.
Щодо хірургічного лікування, то власницю відмовляли від цього саме лікарі – основний аргумент – дуже швидко утворюється багато рубцової тканини і проблеми з диханням повертаються у ще більшому об’ємі. Один з останніх ветеринарних лікарів, який оглядав котів, не погодився із висновком колег та запропонував власниці все ж розглянути проведення ринопластики. Так Олівія та Джонік опинились у Фауна-сервіс.
Джоніка прооперували першого, на жаль, Олівія мала змінені печінкові показники, тому мала пройти терапевтичне лікування перед операцією. У той час, коли Олівія готувалась до операції – Джонік відновлювався після корекції пучок носа. Коли Джоніку знімали шви, Олівія тільки-но відновлювалась.
Що сказати. Обидві операції були дійсно складними, тому десь ми розуміємо колег, які не рекомендували проведення операції. Ринопластика – доволі розповсюджене втручання у ветеринарії, брахіцефалічні породи собак і котів майже завжди мають проблеми зі звуженими носовими ходами. Проте, оперувати носик бульдога і носик кота – геть різні речі. Рубцова тканина, що так чи інакше формується після операції, у собак надалі не заважає диханню. У котів – справа інша. Здебільшого – через розмір (з півроку тому ми оперували кота, який до нас пережив три ринопластики і все марно – рубцова тканина наростала і перекривала носові ходи).
Маленькі носики, які по черзі лягали на операційний стіл, потребували надзвичайної майстерності. По-перше, лікарям для резекції потрібно було підібрати ділянку тканини, що на ній б не заважали диханню навіть тоненькі рубці. По друге – провести резекцію так, щоб добитися загоєння рани первинним натяжінням, при якому утворення рубців мінімальне. По-третє, залишити симпатичне носове дзеркало без косметичних дефектів.
Вдалося. Видихнули усі. І хірурги, і власниця, і коти. Вже знято шви, Джонік та Олівія можуть нарешті дихати вільно. Єдине, що скільки б ми не носились перед ними з фотоапаратами та телефонами, зробити якісні знімки “було” й “стало” – не вийшло – коти були сильно проти й ховали носи у пухнасту шерсть. Тому в нас є лише історія, трохи дивних фото. А головне – два (якщо чесно, то три – власниця теж дуже рада), щасливих носа.
