Лондон пережив окупацію росіянами. Звучить трохи сюрреалістично, але як є. У вже звільненій Бородянці він вийшов назустріч волонтерам біля однієї зі зруйнованих багатоповерхівок. Лондон – це кіт. Так його тепер звуть. В цьому житті.
Лондон має складний характер. У нього переламаний хвіст і він не наступає на задню лапу. Усі ці речі взаємопов’язані.
Перелом лапи у кота – звучить не надто складно, але застарілий осколковий перелом стегнової кістки з великим зміщенням і перелом хвоста біля основи – вже набагато складніше. Тим паче, що обидві травми неймовірно болючі. Вони й вплинули на Лондонський характер.
Кота привезли до госпіталю минулого тижня. Після огляду та вивчення рентгенівських знімків стало зрозуміло, що має бути складна операція – на місці перелому утворився досить великий кістковий мозоль, який, втім, не зміг консолідувати перелом – надто далеко один від одного знаходяться кісткові уламки. Пошкоджена лапа стала коротшою за другу – наслідок контрактури м’язів та сухожилля – під час оперативного втручання хірург визначив, що травмі не менш як місяць. Все це необхідно було виправити.
Після стабілізації стану пацієнту призначили операцію, під час якої було проведено мобілізацію кісткових уламків та очищення їхньої поверхні від фіброзної тканини. Ветеринарний хірург видалив надлишки кісткового мозоля та сформував нову поверхню кісткових уламків (це необхідно для того, щоб їх можна було зіставити). Наступний етап – металоостеосинтез, що забезпечує стабілізацію перелому.
Коли з лапою закінчили, перейшли до хвоста. На жаль, час був упущений, чутливість була відсутня, почався некроз – хвіст довелося ампутувати по лінії перелому, біля самого основи. Лікарі тепер жартують, що Лондон – рись.
Наступного дня після операції Лондон-Рись з подивом виявив, що йому не боляче. Він спробував стати на лапу, незграбно сісти на попу та від несподіванки нявкнув. Але не зло, як було до цього, – а цілком задоволено. Коли минув біль, виявилося, що у кота чудовий характер. Він із радістю сидить на руках у кожного, хто його бере. Треться головою об долоню та мурчить, як невеликий британський трактор.
Якийсь час Лондон провів у стаціонарному відділенні, через кілька днів після операції у нього впав гемоглобін, знадобилося переливання крові. А далі він вирушив додому. Так, у кота зник біль і з’явився дім. Туди він і прямує:
