Що б таке з’їсти? Вічне питання, яке читається в очах навіть добре пообідавшого собаки. І нічого, що він не голодний. На майбутнє також можна щось з’їсти. А раптом голод?
Є така гра “їстівне-неїстівне”. У неї всі грали у дитинстві. Зараз, коли ми виросли та завели собі волохатих вихованців – продовжуємо грати. Вже із ними. Головна особливість гри – те, що вона без правил. Тому що їх встановлювати марно. Правила дотримуємося тільки ми, терпляче розповідаючи своїм вихованцям, що шкарпетки їсти не можна, дверні ручки не корисні, а туфлі та домашні капці так і зовсім можуть викликати напад інфаркту. Щоправда, лише у господаря.
Наші вихованці терпляче вислуховують довгі монологи але, як тільки ми відвертаємося – починають зосереджено жувати щось некорисне! Це “щось” буває різного ступеня некорисності. Невеликий гудзик, який з одного боку увійде, а з іншого вийде, не завдасть особливої шкоди тварині. А от якщо це буде поліетиленовий пакет, товстий джгут чи шматок керамічної тарілки – вже біда.
Непрохідність, інвагінація, некроз кишківника – це те, що згадується в першу секунду. Проблеми серйозні. Тільки ось непосидючому собаці цього не поясниш. І вкотре старанно працюють щелепи, намагаючись пережувати те, що для пережовування не пристосовано.
Майя, життєрадісний наш пацієнт, не їсть абищо. Діамантова каблучка, яка була нею знайдена і терміново проковтнута, безсумнівно свідчить про вишуканий смак собачки. Але, мабуть, у собачій душі таки виникли деякі сумніви щодо користі коштовної вечері, бо каблучка була заїдена рисовою кашею.
Власники, на превелике невдоволення собаки, не розділили радість з приводу з’їденого і, схопивши його в оберемок, привезли до госпіталю. Провівши діагностику, лікарі взялися за пошуки скарбів. Доклавши чимало зусиль, каблучку витягли ендоскопічним методом. Рисова каша, яка виступила десертом, дуже ускладнила процедуру – в’язка біла маса не дозволяла щось побачити, а тим більше захопити. Довелося робити промивання.
Лікарям вдалося витягти обсипане діамантами кільце зі шлунка Майї, не пошкодивши його ніжних стінок. Завдяки тому, що втручання проводилося ендоскопічним методом, жодних слідів відвідування хірурга у Майї не залишилося. Крім, мабуть, стійкого переконання, що каблучки їсти не можна. Принаймні – не пережовані!
